Фразеологія (від грецького phrasis - вираження, logos - вчення) — розділ мовознавства, в якому вивчаються лексично неподільні поєднання слів. Фразеологією називають також сукупність властивих мові усталених зворотів і висловів.
Об’єктом дослідження фразеології як розділу мовознавства є стійкі вислови, їх семантика, структура, походження, роль у мові, взаємозв’язок з іншими мовними одиницями, зокрема словом і реченням.
Фразеологія — сукупність зворотів і висловів (словосполучень, речень), фразеологізмів, властивих тій чи іншій мові.
Одиниця фразеологічної системи називається фразеологізмом (лексико-граматична єдність двох і більше граматично оформлених компонентів).
Особливості фразеологізму:
- лексичне значення виражається сполученням кількох слів, значення фразеологізму єдине.
- постійне відтворювання одного й того самого компонентного складу.
- характеризуються стійкістю граматичних категорій.
- слова у складі фразеологізмів мають часто переносне значення.
- контекстуальна обумовленість вживання.
Особливо влучні й образні рядки художніх творів, пройшовши стадію фразеологізації, стають крилатими виразами. Особливо переконливими є крилаті вислови, які не втратили прямого зв’язку з певним літературним твором та його автором: У всякого своя доля і свій шлях широкий. Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь (Т.Шевченко); Я вийду сама проти бурі (Леся Українка); Лупайте сю скалу! (І.Франко); Щоб словам було тісно, а думкам просторо (М.Некрасов); Чи живі, чи здорові всі родичі гарбузові? (В.Александров).
